Коротка інформація
На зламі ХХ-ХХІ ст. на міжнародному і державному рівнях зміцнився статус дитинства, що засвідчує поява міжнародних документів про охорону дитинства, підвищення уваги до дитячої субкультури, дитячої творчості. Так, у 2010 році під егідою ЮНЕСКО вперше було проведено Всесвітню конференцію з навчання, виховання і розвитку (освіти) дітей раннього і дошкільного віку, в якій узяли участь одна тисяча учасників із 193 країн світу. Учасники конференції зазначили, що виховання і навчання дітей дошкільного віку є першим фундаментальним кроком до “створення багатства нації”.
Концептуальні положення державної політики щодо дошкільного дитинства висвітлено у відповідних документах останніх років: у Законах України “Про дошкільну освіту”, “Про соціальну роботу з дітьми і молоддю”, “Про охорону дитинства”, в Національній стратегії розвитку освіти України до 2021 року.
Дитинство – особливий етап розвитку людини, що передує дорослості; характеризується інтенсивним розвитком організму і формуванням вищих психічних функцій та процесів; період адаптації індивіда до життя, найвідповідальніший період людського життя: “не підготовка до майбутнього дорослого життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя” (В. Сухомлинський).
Дитинство – це дитячий вік і дитячі роки, період життя, в якому закладається підґрунтя, фундамент особистої активності, особистісних якостей і властивостей, цінностей, що визначають майбутнє життя; це такий життєвий досвід, коли особа і як людина, і як особистість найменше захищена від соціального, психологічного й фізіологічного насильства; період оволодіння морально-етичними нормами подальшого життя, життя в дорослому соціумі.
Дитинство – період народження і становлення особистості з її майбутніми духовними і моральними цінностями, період пізнання соціуму і її величності Людини; відкриття дитиною царини Життя на планеті Земля у всьому його розмаїтті, з усіма його позитивними і негативними проявами; це перші кроки навчання; це жадоба знань, це перші радощі, перші розчарування і перші сльози... це, нарешті, фундамент становлення громадянина і патріота своєї країни.
Дитинство – це ціла самостійна Країна, імперія, особливий дитячий світ, який В. Сухомлинський образно назвав “казковим палацом”, у якому живуть діти своїм дитячим життям, своїми поняттями про Добро, Зло, Честь і Безчестя, людську гідність. У дітей свої критерії краси, в них своє вимірювання часу: в роки дитинства день видається роком, а рік – вічністю.
У цьому зв’язку педагог з великої літери В. Сухомлинський вважав за “конче потрібне стати якоюсь мірою дитиною. Тільки за такої умови діти не дивитимуться на вас, як на людину, що випадково проникла за брами їхнього казкового життя, як вартового, що охороняє цей світ, охоронця, якому байдуже, що робиться там, усередині цього світу”.
