Коротка інформація
Собака — вірний друг людини. Ці кудлаті створіння можуть підкорити будь-яке серце. У них закладено велику любов та відданість. Книга із серії «Кудлаті історії» сучасного польського письменника Марціна Палаша вперше вийшла українською мовою. Його «Ключик до Ельфа» отримав відзнаку в конкурсі «Книга року 2012» IBBY, а також літературну нагороду Корнеля Макушинського. Девіз творчості літератора: «Слова несуть посмішку». Автор розповідає нам історію про Великого, Молодого та Ельфа. Тато із сином вирішують переїхати у власну оселю. Через деякий час вони наважуються взяти собаку із притулку. Ним виявився шестимісячний песик типу німецької вівчарки, якого звати Ельф. «Що означає це ім’я» — подумаєте ви. З англійської Ельф перекладається як «дуже незвичайна форма життя». Великі горіхові очі відразу запали в душу Великому через екран ноутбука. Відтоді стало зрозуміло, що пес повинен стати їхнім. Тут пригоди лише розпочинаються… Ельф та Ерка — близнюки, які мешкають у притулку. Щойно розгорнете книгу, відразу побачите дитячі фото письменника й «дитячі» собачок. Як і всі цуцики, вони мріють про власну домівку та людину, яку потрібно «приручити». За розповідями їхнього сусіда Тофіка (він вважає себе ельзаською вівчаркою з родоводом), за парканом вирує геть інше життя. Тому Ельфу кортить дізнатися, як це — жити у великій клітці, що називається квартира, виводити «свою» людину на прогулянки і таке інше. Одного дня мрія все ж справдилася, і його забрали із притулку. Але самого, без Ерки. Та вони невдовзі зустрінуться. Але за яких умов — то вже інша історія, розв’язку якої ви дізнаєтеся самі. Світ тварин дуже відрізняється від нашого. Кудлаті бешкетники завжди хочуть захистити своїх «вихованців» від Смертельно Загрозливих Речей, які, на думку песиків, можуть бути небезпечними для життя людини. Одним із таких предметів виявився рюкзак Великого. Ельфу здалося, що це «створіння» вчепилося у спину і не відпускало. Коли Великий повернувся додому і позбавився того «чудовиська», пес почав гавкати. Але «воно» ніяк не реагувало. Тому він і подумав, що «ворог» все зрозумів і зміг заспокоїтися. Ось так відрізняється наше і собаче сприйняття речей.
